Традиційне українське весілля
Українські весілля повсюдно зберігали певні елементи архаїки (в т.ч. і дохристиянської), являючи собою театралізовані дійства, супроводжувані безліччю обрядів, ритуалів, народних пісень тощо. При всій різноманітності весільних обрядів в Україні в них чітко виділяються такі складові частини:
Для сватання характерні були традиційна розмова старостів з батьками нареченої, обмін хлібом, перев'язування нареченого хусткою, а старостів — рушниками на знак згоди укласти шлюб.
Це підтверджувалося під час заручин в присутності всіх родичів молодих.
Поетичним звичаєм українського весілля було гільце — прикрашання зеленої гілки квітами, стрічками, колосками, яке символізувало красу, молодість, а також прощання нареченої з дівуванням. За гільцем збиралися пекти коровай — обрядовий хліб.
Безпосередньо у весіллі, крім родичів молодого та молодої, брали участь їхні друзі — бояри, дружки, світилки, приданки тощо. Вони разом з музикантами становили весільний поїзд.
Традиційні весільні обряди в українців співіснували і співіснують з релігійним — вінчанням у церкві.
Весільним одягом в той час було традиційне вишите українське народне вбрання. На весілля одягали нові речі, які можна було носити пізніше. Традиція вдягати білу сукню масово ввійшла лише в середині 20-го століття. На Західній Україні подеколи і до цих пір справляють весілля в традиційному народному одязі. [1]
У зв'язку з релігійними пов'язаностями, весілля є прив'язаним до релігійного календаря. Так, сезон весіль починається після Великого посту.
